Прогрес Забарного, стагнація Зінченка, знову двоє у Жироні. Підсумки сезону наших у топ лігах
Черговий клубний сезон добіг кінця (як пристойні люди, клубний чемпіонат світу ми не беремо до уваги), і зараз саме час поглянути на його підсумки для українських футболістів. Часи, коли наших у лігах високого рівня було від нуля до одного, минули – тепер їх вистачить на цілу команду, навіть із двома воротарями.
Ілля Забарний
Клуб: Борнмут
Хвилин: 3384
Інтерес найкращого клубу Європи краще за тисячу слів підкреслює якість виступів. Забарний не просто провів чудовий сезон – він допоміг клубу досягти стелі станом на конкретний момент і, спасибі "вишенькам", надав можливість розлучитися в максимально комфортний момент.
Що приємно згадати. Цікаво, що сезон мав бути посереднім до травми Сенесі. Зв'язка з двох центрбеків, один з яких прийшов одразу після виходу клубу в АПЛ, а другий взимку, здавалася козирем, найсильнішим боком клубу – але коли Сенесі став вимушено підміняти Гейсен, все виявилося набагато краще.
З 14-го до 23-го туру іспанець і українець складали зв'язку в центрі оборони "вишеньок". Борнмут за цей час здобув шість перемог і чотири нічиї, пропустив лише сім разів – і це за умови, що Гейсен ще й два голи забив. Тоді все почало виглядати, що Борнмут і в Лігу чемпіонів у змозі пробитися.
Про що краще забути. До такого "жиру" справа не дійшла, Забарний у 26-му турі отримав червону картку за грубий фол проти гравця Вулверхемптона – та й після його повернення через три тури Борнмут програвав і пропускав зовсім не рідко. Але, в будь-якому разі, Борнмут у 2025-му виглядав дивною командою, в якій три, імовірно, найкращі гравці змагаються за дві позиції. Про перехід на три центрбеки, судячи з усього, Іраола і не думає – тож прощання з тим (тими), за кого найбільше заплатять, виглядало найкращим варіантом.
Гейсен уже в Реалі, а за Забарного "вишеньки" торгуються з ПСЖ – і ще велике питання, який із варіантів у 2025 році кращий. Навіть якщо трансфер зірветься, без топклубу в кар'єрі Іллі навряд чи обійдеться – захисник із фантастичною антропометрією і хорошими навичками пасу потрібен усім.
Артем Довбик
Клуб: Рома
Хвилин: 3192 (17 голів)
Довбик рік тому перебував у становищі, з якого дорога була одна – вниз. Найкращий бомбардир Ла Ліги! Просто перерахую попередніх володарів Трофея Пічічі: Левандовський, Бензема, Мессі, Суарес, Роналду... Навіть найвідданіші фанати українця повинні були визнати, що втриматися на рівні таких легенд бомбардиру буде складно.
Але навіть найбільші хейтери навряд чи очікували, що клуб Довбика буде йти так низько. Він влітку вибирав між Атлетико, Лейпцигом, Ромою і, звісно, Жироною – варіант "залишитися" ніхто не забороняв. Найперспективнішим проєктом Довбик визнав римський... щоб до осені опинитися, практично, в пеклі.
Місце за межами топ-10, дві відставки за три місяці, жахлива гра і мінімум гольових моментів – у такому становищі опинився Довбик після казкового сезону в Іспанії. Спасибі Раньєрі за те, що він виправив ситуацію до рівня "not great, not terrible" – п'яте місце для Роми називатимуть провалом хіба що фанати Роми. Ліга Європи – турнір цілком вагової категорії "вовків", обійти Лаціо з Міланом – уже непогано, і, до речі, з чотирьох варіантів Довбика два (Жирона і Лейпциг) ні в які єврокубки не потрапили.
Це, щоправда, абсолютно не скасовує факту, що римляни влітку будували дуже амбітний проєкт і набирали найсильніший склад для, як мінімум, четвертого місця. Рома марить титулом – і якими б наївними не були мрії, але коли бачиш два чемпіонства за три роки Наполі, починаєш розуміти, чому "вовки" незадоволені двадцятиріччям без скудетто. Гасперіні приїхав під вирішення нових, великих завдань – і цікаво, як спрацюється з тренером Довбик.
Найкращим бомбардиром команди в попередньому сезоні, як мінімум, стати він зміг.
Що приємно згадати. Визнання найкращим гравцем березня у всій Серії А після трьох переможних голів за Рому.
Про що краще забути. 1:5 від Фіорентини.
Віктор Циганков
Клуб: Жирона
Хвилин: 2251 (2 голи)
А ось це було справжнє "terrible". Команда, яка в попередньому сезоні й третє місце невдачею могла вважати (Барселону ж двічі обіграли! І на самому фініші пропустили її вперед) увесь сезон грала чим далі, тим гірше – і реально ризикувала вилетіти. Про що тут говорити, якщо підсумковий відрив від зони вильоту склав ОДНЕ очко – просто феноменальний провал.
Усі потрібні очки для порятунку каталонці зібрали на старті. На початку сезону все було не так погано: це звучить як паралельна реальність, але Жирона могла не програти ПСЖ. Тоді тільки ляп Газзаніги подарував парижанам перемогу 1:0 (не виграй тоді французи, вони могли б і з групи не вийти! Історія футболу пішла б іншим шляхом...) – але далі було все гірше. У ЛЧ у підсумку набралося 7 поразок, в останніх 16 турах Ла Ліги Жирона перемогла тільки двічі – загалом, добре, що сезон закінчився.
Циганков багато травмувався, довго набирав форму – на другий повноцінний сезон дали про себе знати динамівські проблеми. Утім, більшою проблемою була відсутність напарника в атаці. Замість ідеального, на 10 з 10, партнера (а для Циганкова Довбик був просто партнером мрії – навіть без мовного бар'єра) на роль бомбардира в Жироні претендували найгірші, на 1 з 10. Даллінга, Абель Руїс грали так погано, що це можна пояснити тільки психологією – Віктор міг ловити флешбеки з найгірших динамівських сезонів. Добре, що Стуані і в 38 років зберіг бойову форму, і в момент, коли запахло вильотом у Сегунду, зміг забити потрібні голи.
Що приємно згадати. Гол і гольова передача в матчі з Осасуною, які дозволили винести памплонців 4:0. Це був третій тур, і тоді здавалося, що розгром від Атлетико – випадковість, і попереду у Жирони новий крутий сезон. На жаль...
Про що краще забути. Про сезон загалом.
Владислав Крапивцов
Клуб: Жирона
Хвилин: 180 (7 пропущених голів)
Від зони вильоту Жирона в підсумку відірвалася на одне очко, але за два тури до фінішу мала "+7" – тож в останніх матчах могла експериментувати. У підсумку на останньому рубежі каталонців з'явився 19-річний український воротар, який в Україні не грав за жодну професійну команду.
За двома матчами судити, звісно, дуже рано, але українець, що є першим запасним саме на цій позиції Жирони – це дуже перспективно. Газзаніга ніколи не був надійним воротарем, він величезну частину кар'єри просидів на лавках – і шанси давати буде. Що, втім, не скасовує факту, що навіть на дистанції у два матчі й Владислав помилки не уникнув.
Що приємно згадати. Сейви в матчі з Реалом Сосьєдад, коли Крапивцов одному Кубо не дав забити мінімум два голи.
Про що краще забути. Ляп у грі з Атлетико, коли Владислав не зафіксував м'яч і дав Лангле забити легкий гол.
Руслан Малиновський
Клуб: Дженоа
Хвилин: 412
Про клуб і його проблеми я писав окремо, а у випадку з Русланом все просто: сезон зіпсували травми. Страшний перелом у грі з Венецією змусив відновлюватися майже весь сезон – а після відновлення Руслан травмувався ще раз. Чекаємо на новий сезон, цікаво буде подивитися на те, як розкриється Малиновський під керівництвом Патріка Вієйра – і дай бог, щоб півзахисник у 32 роки знайшов у собі сили для ренесансу.
Що приємно згадати. Дві гольові передачі в матчі з Лечче. Руслан був на той момент ще далеко не готовий, був замінений на 56-й хвилині – але цього вистачило, щоб зробити результат.
Про що краще забути. Зрозуміло, страшна травма.
Андрій Лунін
Клуб: Реал
Хвилин: 1320 (19 пропущених голів)
Малувато матчів набралося в цьому сезоні, чи не так? Що поробиш, Куртуа цього разу провів класний розіграш – а коли він у нормі та здоровий, запасному воротареві залишається тільки дивитися футбол із найкращих місць. Судячи з усього, Андрія все влаштовує, якщо він ще рік тому підписав контракт до 2030-го.
Що приємно згадати. Матч із Сосьєдадом.
Про що краще забути. Матч із Сосьєдадом. Лунін просто пройшов дорогою from hero to zero в межах одного півфіналу Кубку Іспанії. Андрій дуже допоміг Реалу мінімально перемогти в першому матчі, його шість сейвів стали найкращим показником сезону для воротарів Реала – але він же жахливо провів матч-відповідь, коли чотири забиті голи допомогли "бланкос" ледве-ледве вирвати нічию 4:4.
Єгор Ярмолюк
Клуб: Брентфорд
Хвилин: 1776
Прогрес продовжився: з кожним сезоном Ярмолюк грає все більше. Під кінець сезону він нарешті став основним: останні шість турів "бджоли" незмінно починали з українцем у стартовому складі. Опорника ще не можна назвати зіркою клубу (зірок він щороку продає в топклуби, як Мбемо), але вже можна назвати важливим і цінним активом.
Що приємно згадати. Серія з чотирьох перемог поспіль з Єгором в основі, зокрема успіхи з Брайтоном, Ноттінгемом і МЮ.
Про що краще забути. Початок сезону в глухому запасі.
Віталій Миколенко
Клуб: Евертон
Хвилин: 3264 (1 гол)
Напевно, найстабільніший наш легіонер провів черговий класний сезон в Евертоні. Він вийшов таким самим, як і сезон команди загалом. До зими "іриски" увійшли в прострацію, не розуміли, що робити в атаці та посередньо грали в обороні – і Миколенка це теж стосувалося. Після повернення в Ліверпуль Девіда Моєса Евертон став значно сильнішим, різноманітнішим, цікавішим в атаці – і Віталій став не тільки надійним в обороні, а й показувати перспективу в атаці.
Що приємно згадати. Прекрасний матч проти Салаха в мерсисайдському дербі.
Про що краще забути. Цей сезон став найуспішнішим для Евертона за весь час перебування в ньому Миколенка – але і він приніс тільки 13-те місце. Сумні будні у легендарного клубу – можливо, переїзд на новий стадіон дозволить виправити становище.
Михайло Мудрик
Клуб: Челсі
Хвилин: 849 (3 голи)
Зараз зручно все списати на допінг, але взагалі Мудрик і до цього скандалу грав дуже мало. 523 хвилини з 849 – це Ліга конференцій, на яку Челсі навіть не заявляв усіх найкращих. Ще є матч внутрішнього кубку, з напіваматорським Барроу – а в чемпіонаті Михайло або не виходив на заміни зовсім, або отримував дуже мало часу. На жаль, для Марески історія з допінгом стала тільки чудовим приводом остаточно забути про дорогого новачка – команду новий тренер від самого початку намагався будувати без українця.
Що приємно згадати. Відрізок у Лізі конференцій. Мудрик заслужив свою медаль: у шести матчах, у яких він встиг зіграти, він набрав 3+4 за системою "гол плюс пас". І, головне, суперники були не такими слабкими: один гол він забив німецькому Гайденгайму, з Панатінаїкосом забив гол і зробив два асисти.
Про що краще забути. Природно, допінг.
Едуард Соболь
Клуб: Страсбур
Хвилин: 246
Поговорили про Челсі, час поговорити і про його фарм-клуб. Соболь у січні 2023-го перейшов у Страсбур – а влітку того ж року Страсбур придбала імперія Тодда Боулі. І якщо на початку цього періоду Едуард ще грав, то зараз він майже не виходить. У Страсбура наймолодший склад у всіх європейських топ-лігах, він видав найкращий сезон за багато років (сьоме місце) – і в цю команду захисник, який за збірну України зіграв 28 матчів, не вписується за жодним показником.
Що приємно згадати. Гольова передача в кубковому матчі з Кале. Страсбур розгромив любителів 3:0.
Про що краще забути. Виліт на наступній стадії від аматорського ФК Таун. Соболь отримував час у Кубку і міг пограти побільше, але на жаль.
Віктор Коваленко
Клуб: Емполі
Хвилин: 171
Вихованець Шахтаря заслужив якийсь приз за цілеспрямованість. Після закінчення контракту з Емполі він пів року був без клубу, підтримував форму самостійно – і в січні все-таки підписав з Емполі нову угоду. Приклад того, як вигризти собі місце в топ лізі – щоправда, у за визначенням дуже слабкій команді (інша б не стала думати про вільних агентів).
Що приємно згадати. Гол Болоньї. Коваленко дуже мало грав у Серії А, але коли отримав шанс у півфіналі Кубку, то забив майбутньому переможцю турніру.
Про що краще забути. Підсумковий виліт у Серію Б, який Віктор бачив із найкращих місць. Під кінець сезону він ще й перестав грати.
Олександр Зінченко
Клуб: Арсенал
Хвилин: 789 (1 гол)
Він забивав ПСВ, він грає в топклубі, і коли він виходить, то має гарний вигляд – це все частковості, які не скасовують головного: кар'єра Зінченка згорнула кудись не туди. Коли він сидів на лавці в Ман Сіті, це можна було пояснити його юніорським віком і великою кількістю медалей – зараз же Зінченко сидить у запасі команди, яка не виграє. Не кажучи про те, що він дуже давно не грав настільки мало. Як бачите, навіть допінговий скандал Мудрика, який прогримів у грудні, не допоміг Олександру обійти його за часом у сезоні – настільки мало він грав.
Льюїс-Скеллі своїм прогресом сильно зменшив ігровий час українця. У грудні Зінченку виповниться 29 років – зараз він на піку форми, і буде дуже прикро, якщо гравець витратить цей пік на тренування "канонірів".
Олександр Зінченко
Що приємно згадати. Легко назвати гру з голом ПСВ у матчі-відповіді, але тоді "каноніри" виграли 7:1 у першій грі, а ось домашній матч із МЮ був рідкісним виходом в основі, коли українець допоміг команді переграти суперника і здобути перемогу 2:0.
Про що краще забути. Січень-лютий, коли навіть на тлі фірмового насиченого календаря в Англії Зінченко майже не відривався від лавки.