Вони повалили диктатуру, а їх вирізали на стадіоні: злет і падіння єгипетських ультрас

В історії світового фанатського руху є одна особлива сторінка – це 2007-15 роки, коли ультрас перебували в центрі уваги Єгипту.

Вони починали, як борці з режимом, і вели справжню війну на вулицях, аби добитися змін.

Зараз, однак, вони зникли як явище.

Чемпіон розповідає історію безнадійної боротьби групи небайдужих хлопців, що програли системі.

***

"Я виступав проти корупції режиму й за права людини. За поглядами я радикальний анархіст. Ультрас ігнорують систему, створюючи свою власну. Вони панують на футболі, там була наша влада".

Так казав їхній вдохновитель Мохамед Гамаль Бешир.

Як і більшість єгиптян, він топив за найпопулярніший клуб країни – Аль-Ахлі.

У 2005 році вони зробили перший крок – вийшли зі старого фанатського руху через засилля агентів спецслужб.

На те, аби створити власну групу, їм знадобилося ще 2 роки, зате це було максимально яскраво. Вони назвалися "Ахлаві" – себто, "Червоні дияволи", і справді по-диявольськи запалили на стадіонах.

Побачивши таке, запеклі вороги Аль-Ахлі із Замалека теж захотіли собі подібні шоу, тож тамтешнє молоде крило фанів об'єдналося в групу "Білі лицарі" – не менш гучну і активну. 

І ось тут диктатор Хосні Мубарак занервував.

Він правив Єгиптом з 1981 року, і весь цей час в країні діяв Закон про надзвичайний стан, що дозволяв безмежну цензуру, забороняв несанкціоновані зібрання і безкінечно розширював повноваження поліції.

Ультрас з їхньою показною свободою на цей уклад плювали, тож їх арештовували, били; вони зникали безвісти.

"Усі переслідування були мотивовані лише тим фактом, що вони підривали контроль влади над громадським простором", – каже науковець університету Огайо Коннор Джерзак.

Тим не менш, єгиптяни – нація молода, і сміливців ставало лише більше. Вже у 2009-му вони прямо кинули виклик поліції банером:

"Поважай наше існування або чекай опору". 

***

І опір скоро настав.

У наших газетах це пройшло як "Арабська весна" – серія повстань проти автократичних режимів на Близькому Сході. Ми не так і багато про них знаємо.

Так-от в Єгипті основою та кістяком усього протесту проти Хосні Мубарака були саме футбольні ультрас.

28 січня 2011-го під час "П'ятниці гніву" вони проводили натовп мирних протестувальників до площі Тахрір, де мав відбутися мітинг, дорогою відбиваючи атаки поліції.

"Ніхто тоді не мав досвіду боротьби з поліцією, крім нас, – розповідає один з "Ахлаві" Ахмед Радван – Ми билися з ними в середньому 3-4 рази на рік. Ми знали, як з ними боротися".

Епохальною подією стало тимчасове об'єднання ультрас Аль-Ахлі та Замалека, що ворогували впродовж всього ХХ століття, бо одних засновували патріоти, а інших колаборанти часів британського протекторату.

Ненависть до Мубарака відсунула історію на другий план. 

Поліція ж бо стріляла бойовими патронами, і вони разом складали вбитих і поранених тут же на тротуарах, а тим часом проводили мирних дідусів до площі безпечними провулками.

"Ще зовсім трохи, не здавайтеся!" – казав один з фанатів групі жінок, що застигли в жаху, коли побачили, що відбувається на вулиці.

Це виглядало зворушливо.

Тоді ж Мубарак ще й армію підтягнув до Тахріра, але та не стала стріляти і лише спостерігала.

Бої йшли головно з поліцією – 18 днів та ночей, перш ніж Мубарак подав у відставку.

"Ультрас були нашим голосом. Приємно ж бачити 5000 молодих чоловіків, які скандують в унісон. Вони заряджали народ своєю енергією", – констатує аналітик Хасан Аль-Містікаві.

Разом з тим, та боротьба обійшлася їм дорого. Десятки фанів були вбиті й покалічені. 

***

Хто були ті ультрас?

Переважно молоді хлопці, що хотіли свободи жити по-європейськи – без диктаторського батога і середньовічного шаріату.

Лідером "Ахлаві" був такий собі Асад – офісний працівник, що винаймав житло в елітному районі Каїру. "Білих лицарів" Замалека очолював Мохамед Хассан – комп'ютерний програміст, що працював на іноземну компанію.

На жаль, у масштабах держави цього прошарку було надто мало.

Військові хунти змінювалися в Єгипті не просто так – вони слугували дамбою, що захищала країну від популярних в глибинному народі ісламістів.

Власне, ті ж таки ісламісти воювали з режимом Мубарака на барикадах поруч із ультрас. Себе вони називали "брати-мусульмани", а їхнім лідером був Мохамед Мурсі.

Ультрас не могли підтримати його, адже виступали за світську країну. 

Разом з тим, вони ненавиділи й Вищу раду збройних сил – по суті, колишніх посіпак Мубарака, що стали новою тимчасовою владою. На папері вона мала готувати країну до перших демократичних виборів, але на ділі лише репресовувала все живе.

Типовий випадок – різанина в Мосперо у жовтні 2011-го, коли військові вбили понад 20 християн-коптів, що пожалілися на підпал їхнього храму.

Майже одразу після тих подій на Тахрірі знову запалало.

18 листопада 2011-го сотні тисяч єгиптян були там з вимогами негайно призначити вибори, а ультрас той мітинг охороняли. Лише за одну ніч на сусідній вулиці Мохамеда Махмуда їх загинуло понад 40 – у намаганнях якось зупинити зачистку.

Для простого народу вони були мучениками, і матір одного з таких хлопців потім пригадувала для Al Jazeera, як той приходив додому під ранок з опухлими очима й подразненою шкірою від сльозоточивого газу. Вона питала його, у чому сенс, а той казав:

"Мамо, я роблю це для нашої країни".

***

І хоча мало хто вірив, та ці хлопці перемогли ще раз. Рада генералів таки призначила вибори, як вони й добивалися.

Хто ж знав, що перемога буде пірровою?

Поки вибори ще готувалися, військові планували помсту, яку й втілили в життя 1 лютого 2012-го у Порт-Саїді.

Це мав бути рядовий матч лідера чемпіонату Аль-Ахлі проти провінційного Аль-Масрі, який не хапав зірок з неба, проте того вечора раптом показав шикарну гру й переміг 3:1. Гарний сценарій, хороший футбол.

Та раптом на ультрас Аль-Ахлі побігли невідомі в балаклавах. В руках у них була холодна зброя, яку завжди забирали на вході до стадіонів, але не цього разу.

Коли з'явились перші вбиті, перелякані фани побігли в підтрибунку, проте вбивці погналися й туди.

Повний хаос. 

Один з "Ахлаві", помираючи, просив врятувати брата, а в самого з голови фонтаном била кров.

Якийсь 16-річний хлопець помер просто на руках свого кумира Мохамеда Абутріка, якого востаннє попросив автограф. Лідер Аль-Ахлі у шоці зателефонував на телебачення:

"Це не футбол, це війна! Люди гинуть на наших очах! Ніде нема ні охорони, ні машин швидкої. Я закликаю всіх скасувати чемпіонат! Сьогоднішній день не має бути забутим!"

Загалом того дня вбили 74 ультрас "Ахлаві" і ще близько 1000 отримали поранення.

"Співробітники служби безпеки допомогли цьому статися. Це було послання від генералів – так вони карали ультрас", – казав репортер Осама Хайрі.

Ну, а чемпіонат дійсно тоді зупинили. Це тому юний Мохамед Салах опинився в Європі – бо в Єгипті грати було ніде, от і поїхав до Швейцарії. 

***

Так втручання в політику обернулося для ультрас прокляттям.

Радван пригадує, що після Порт-Саїду нічого вже не було колишнім для "Ахлаві":

"Я втратив більше десятка друзів там. Якщо ти таке переживаєш, то це шок. Тобі стає байдуже, хто при владі. Ти втрачаєш надію і просто хочеш повернутися до звичайного життя".

Все, чого віднині добивалися ультрас – покарання для своїх катів, і зрештою влада погодилася стратити 21 бойовика, проте всіх причетних поліцейських відмазала, а потім ще й розстріляла стихійний мітинг у Порт-Саїді, вбивши понад 50 невинних людей.

Наступні вибори, які вони так важко виборювали, теж обернулись бідою – їх легко виграв ісламіст Мурсі, що марив шаріатом. 

Як тільки він став штампувати антиконституційні укази, протести піднялися вже проти нього, але цього разу ультрас як єдиного руху там не було.

Радван пригадує, що була велика зустріч, де приймалося це рішення:

"Ми сказали собі – ми втратили наших на Тахрірі й у Порт-Саїді, ми билися з армією та поліцією, і де ж вони, цілі революції? Тому наші вирішили, що кожен може робити те, що хоче. Подобається армія? Підтримуйте її. Подобаються брати-мусульмани? Допомагайте їм. А рух повертається на стадіони".

Прикро, що так.

Мурсі тоді в підсумку скинула нова військова хунта, як дві краплі води схожа на ту, що була за Мубарака, тільки тепер її лідером був Абдул Фаттах Ас-Сісі.

І, як і решта армії, він не забув ролі футбольних фанатів у долі свого попередника. 

***

Їх почали дискредитувати, виставляти бандитами; телебачення зранку до вечора наполягало, що саме ультрас спричинили всі біди Єгипту.

Авжеж, це не так.

Як і скрізь, фанати десь перегинали палицю, надто агресивно вимагаючи арешту своїх вбивць або зупинки чемпіонату, проте не вони створювали ці ситуації.

Це, втім, не завадило Ас-Сісі знищити їх по всьому Єгипту.

Формальним приводом став позов багаторічного слуги усіх режимів Мортади Мансура, власника Замалека – мовляв, ультрас хотіли мене вбити. Суд часу не гаяв, і вже в 2015-му їх прирівняли до терористів.

Далі все було швидко. У липні 2016-го за дискредитацію Ас-Сісі арештували понад 20 "Зелених орлів" Аль-Масрі; у жовтні того ж року без жодних підстав в тюрму посадили 48 "Білих лицарів" Замалека, до яких у грудні додали ще 56. Заднім числом їм усім пришили виготовлення й торгівлю фальшивими квитками. 

Скільки ультрас Аль-Ахлі потрапили до в'язниць навіть неясно, бо не все в Єгипті потрапляє до ЗМІ.

"Їх карали разом з усіма групами, які брали участь в революції – це стосується і активістів, і журналістів, і громадянське суспільство. Але саме ультрас та брати-мусульмани зазнали найгіршого", – каже соціальна дослідниця Далія Хамід.

Так буває в диктатурах.

Аби не зникнути фізично, навесні 2018-го спочатку "Ахлаві", а тоді "Білі лицарі" спалили свої прапори, оголосивши про саморозпуск.

Радван, згадуючи старе, просить не називати його справжнього імені, бо за ним теж прийдуть:

"Виходить, все змінилося, але насправді нічого не змінилося".

Вони потрапили до підручників, але не в своїй державі.

Спадщина ультрас в Єгипті загнана в андеграунд і випливає хіба на вулицях серед простого народу, де Ас-Сісі не може до неї дістатись. Матір, що проводжає сина в інше місто, приказує: "Якось раз вболівальник сходив підтримати свою команду й помер". Вже понад 10 років саме так у Каїрі звучить наше: "Будь обережним".